Українка Леся (псевд. Лариси Косач-Квітки, 25. 2. 1871 - 1. 8. ), велика укр. поетеса, багатогранний талант якої виявився в найрізноманітніших жанрах: у ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці; крім того, вона працювала в ділянці фолкльористики (220 нар. мелодій записав з її голосу К. Квітка) і брала активну участь у гром. роботі. Нар. У. в Звягелі (Новоград Волинський). Батько її П. Косач був гол. з'їзду мирових посередників. Мати - О. Косач-Драгоманова, пись менниця, відома під псевд. О. Пчілки. Дитячі, pp. У. пройшли на Волині: у Звягелі, Луцькому, Колодяжному. Пізніше в Києві. Особливий вплив на формування світогляду У. мав її дядько (брат матері) . Українка і її брат Михайло вчилися у приватних учителів, навчання провадилося українською мовою. Пізніше Українка самотужки здобула різносторонню освіту. Вона знала майже всі евр. мови, також грец. й латинську і слов. мови (рос. поль., болг. та ін.). Так само добре знала Українка світову історію і в 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник "Стародавня історія сх. народів" (надрукована в Катеринославі ). Українка багато перекладала (М. Гоголя, А. Міцкевіча, Г. Гайне, В. Гюґо, й ін.). Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі збагатили її враження й сприяли поширенню кругозору письменниці. Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині. Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Зах. України: , М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською. Остаточно соц.-політ. світогляд Українки зформувався після цілорічного (1894 - 95) її перебування у М. Драгоманова в Софії. У. виступила з гострим протестом проти франц. поетів, які вітали приїзд рос. царя до Франції. У відозві, написаній франц. мовою, вона дала блискучу характеристику Росії - тюрми народів. Писати поезії У. почала рано, 9-літньою дівчиною ( "Надія"). Вперше надруковані - вірші "Конвалія" і "Сафо" у львівському журналі "Зоря". 1885 у Львові вийшла зб. її перекладів з М. Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом). Літературна діяльність Українки пожвавилася з сер. 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літераторного гуртка "Плеяда". у Львові вийшла "Книга пісень" Г. Гайне в перекладах У. (спільно з М. Славінським). Перша збірка її ориґінальних поезій "На крилах пісень" з'явилася у Львові (, друге вид. в Києві ), там же вийшла й друга збірка "Думи і мрії" (), третя "Відгуки" () - в Чернівцях. Після того Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких пол. за її життя не була надрукована. В укр. літературу Леся Українка увійшла передусім як поетка мужности й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв'язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну й громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роля поетичного слова, соціальні і громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи , П. Куліша, М. Старицького, Г. Гайне, але й у них видно виразні зародки її творчої сили й майстерности. А вже поезію "Contra spem spero" () характеризує дужий ліризм, енерґійність вірша і молодеча бадьорість. Особливо зміцнів голос У. після перебування в Софії у Драгоманова. Цикл "Невільничі пісні" (), в яких поетка прощається з "рожевими ілюзіями", бо "треба шукати дороги тим людям, що ходять в ярмі", нагадує переломову добу "Трьох літ" у творчості Т. Шевченка. Відтоді громадсько-політична лірика У. досягає надзвичайної сили й мужности, рев. протесту проти Росії - тюрми народів, палкої ненависти до самодержавного гнобительського ладу, картання слабодухої інтеліґенції, звеличення сміливих борців - "нащадків Прометея". Такі основні мотиви поезій "До товаришів", "Товаришці на спомин", "Грішниця", "Slavus - Sclavus", "Fiat nox", "Епілог" і багато ін. Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Українки, знайшов пізніше втілення в баладах, леґендах, поемах, писаних перев. не на українські сюжети, але проектованих на актуальні проблеми нац. визволення укр. народу ("Самсон", , король шотляндський", "Віла-посестра", "Одно слово" й ін.) й ролю поета в цій боротьбі ("Давня казка", "Саул", "Орфеєве чудо"). У другій половині 90-их pоків Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма "Блакитна Троянда" (1896) з життя української інтеліґенції поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала перев. життя селянства. Далі У., широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр - драматичну поему. Перша з них - "Одержима" (). Особливе місце в її творчості посідають драматичні поеми на теми вавилонського полону при виразній аналогії полону України в Російській Імперії ("На руїнах", "Вавилонський полон", "В дому роботи - в країні неволі"). Символічний зміст цих поем поетка розкрила в поезії "І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя", що закінчується словами: "І доки рідний край Єгиптом буде? Коли загине новий Вавилон?". Образами раба-египтянина і раба-гебрея з поеми "В дому роботи - в країні неволі" У. висловлює ідею, що робітники панівної і гнобленої нації не мають спільних інтересів. У драматичній поемі "Кассандра" () У. в гіркій давноминулій долі зруйнованої Трої бачила образ "рідної неволі" й устами Кассанд'ри закликала укр. громадянство збудитися від байдужости й бездіяльности. Угодовство й пасивність поміркованої громади картає поетка в драматичній поемі "У катакомбах" (). У драмі "Руфін і Прісцілла" світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського Риму. Драматична поема "Бояриня" найяскравіше виявляє неґативне ставлення У. до віковічного ворога України Москви і висловлює погляд, що тільки збройна боротьба може визволити український народ з московської неволі. Ролі поета в непримиренній боротьбі проти Москви присвячена драматична поема "Оргія". Символіка її дуже виразна: подолана Еллада - Україна, рим. завойовники - царська Росія. Співець Антей воліє краще вмерти, ніж своїм мистецтвом служити ворогові свого народу. До найвизначніших творів У. належать драми "Камінний господар" і "Лісова пісня". Традиційна тема світової літератури знайшла в драматичній поемі "Камінний господар" () цілком оригінальне трактування образу Дон-Жуана. "Лісова пісня" () - вершина тварчости У. У ній показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб'язковою буденщиною. Головна героїня драми-феерії - не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого. Окреме місце в літ. спадщині У. має мист. проза. Перші оп. з сел. життя ("Така її доля", "Святий вечір", "Весняні співи") змістом і мовою пов'язані з народними піснями. У жанрі казки написані "Три перлини", "Чотири казки зеленого шуму", "Лелія", "Біда навчить", "Метелик". Гострим драматизмом відзначаються повісті "Жаль" і "Приязнь". Лишилася не закінчена передсмертна повість Українки "ЕкбальГанем", в якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки. Леся Українка залишила велику й цінну літ. спадщину, не зважаючи на те, що все своє життя тяжко хворіла і цілими місяцями була прикована до ліжка. Останні роки життя Українки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на , де вона й померла (в Сурамі) на 42 році життя. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Винятково велике значення творчости Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й ориґінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий вірш тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі 19 - 20 вв., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в аванґарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури. Твори Українки видавалися багато разів. Кращі й наук. об'єктивніші вид. "Книгоспілки" (у 7 тт. 1923 - 25 і в 12 тт. 1927 - 30) з фаховими передмовами , Б. Якубського, М. Драй-Хмари, П. Руліна, Є. Ненадкевича, О. Білецького й інших. Усі пізніші видання не вільні від умисних цензурних пропусків: у 5 тт. (1951 - 56), у 10 тт. (1963 - 65) і в 12 тт. (1975 - 79). Цінне багатим біографічним і епістолярним матеріалом вид. О. Косач-Кривинюк "Леся Українка. Хронологія життя і творчости" (, ).